Вірші Пигитяк Лілії
Вітчизна моя дорога!
Для тебе живу я понині
“Вітчизна моя дорога” –
Слова ці знайомі й дитині.
Вітчизна твоя і моя!
Ти в серці у кожного з нас,
Вітчизни безкрайні поля
Оспівує кожен із нас.
І серце вона калатає,
Коли ми її пригадаємо,
І неба згадаємо блакить –
Мов вогнища іскра горить!
Як тільки її призабудемо –
Себе Батьківщини позбудемо
То серця красу ми забудемо,
І вогник погасне умить!...
|
Мама Моя мама для мене дорожча, Ніж в травиці ранкова роса, Ніж квітка у полі яскрава, Бо велика у неї краса. І духовна краса, і фізична, Руки, голос і очі незвичні. Ну а мова у неї така - Наче пісня пташина, дзвінка. Твою постать прекрасну, далеку Бачу завжди і здалеку я. І тебе я ніколи не кину - Бо кохати ,то радість моя І долоні тобі цілувати, І приносити квіти тобі. І зорю лиш з тобою зустрічати, Буду завжди і всюди, повік.
|
|
Хліб Хліб наче сонця проміння, Він оживляє весь час. Бачив він всі покоління - І дійшла черга до нас! Ми ж не повинні зганьбити Тяжку працю дідів. Маємо хлібом ми жити, Як і жили із віків. А жили з віків ми щасливо, Працювали у поті чола. Ця робота до мрії, до долі Кожного з нас привела! Знаєш , чом хліб - це святиня? Бо все найдорожче є в ньому! Шанують його покоління - Зганьбити не дам я нікому.
|
|
Герой Чи можна вважати героєм, Людину, що пала в бою?! Що жила одним лише боєм, ї захищала Вітчизну свою. Людину, що жити хотіла, Що всіх ворогів била вщент. Що вижити у скруті зуміла, Лиш вибравши гарний момент! Людину, що мало не встріла, Свою нещадну смерть! Від ран та, що мучилась, пріла, Але не схотіла померть. Людину цю я називаю - Героєм. І славлю її! Солдате, тебе пам*ятаю, І вчинки хоробрі твої... |
|
Люди Я не люблю у людях Багато дуже чого. І завжди намагаюсь, їм не робити злого. Я чула, як то кажуть: “Он ти хамелеон”! А є це нічим іншим, Як злого еталон. Це еталон зневіри, І гордості і зла. Нема у цій людині - Ні віри, ні добра! , Люблю людей я чемних, Відвертих і простих, Що за спиною не судять - Оцих, або он тих! |