Робота з батьками
Батьківські збори у 4 класі
Тема . Громадянин формується з дитинства
Збори-практикум
1. Завдання батькам.
2. Анкетування батьків.
3. Обговорення педагогічних ситуацій.
4. Підсумкова бесіда.
У перiод пiдготовки до практикуму запропонувати батькам поспостерiгати за формуванням громадської активностi дитини в сiм’ї та в умовах класного колективу.
З метою виявлення реального впливу сiм’ї на процес формування суспiльної активностi молодших школярiв радимо провести попереднє анкетування батькiв.
1. Чи розповiдає дитина про школу (за вашим проханням, з власної ініціативи, що саме)?
2. Якi громадськi доручення виконує син (донька) у класi?
3. Як виконує цi доручення (охоче, пiд впливом учителя, батькiв, товаришiв)? Чим можете пояснити таке ставлення сина (доньки) до виконання доручень?
4. Як ви ставитесь до виконання сином (донькою) громадських доручень?
5. Якi обов’язки має дитина в сiм’ї?
6. З ким дружить? Чи бувають її друзi у вас вдома?
7. Якi iгри любить син (донька)?
8. Що знають дiти про вашу роботу? Чи цікавляться нею?
9. Якi педагогiчні твори є у вашiй домашнiй біблiотецi?
Обговорення педагогiчних ситуацiй
Коли Наталці дали доручення витiвника класу, вона почала придумувати рiзнi iгри i розваги для своїх однокласникiв. Але дітям це не сподобалось. Молодші школярі люблять ті ігри, які самі придумують. Дiвчинка звернулась до батьків: «Мабуть, я поганий органiзатор, якщо мене не слухають ...»
1. Яку пораду ви б дали своїй доньцi чи сину в аналогiчній ситуацiї?
2. Спробуйте оцiнити свою пораду критично, з точки зору формування суспільної активностi своєї дитини.
Петрик прийшов додому збуджений. Мама готувала обiд і була, як завжди, зайнята. "Мамо, мене обрали старостою класу. У нашому класі дванадцятеро дiтей. Я за них вiдповiдаю ", - заявив син. Однак вона розмову не пiдтримала, нагадала, що час їсти, вiдправила Петрика мити руки, а сама тим часом накрила стiл. Пiд час обiду хлопчик кiлька разiв пробував продовжити своє, але мати зупиняла: «Не відволiкайся, швидше їж, з повним ротом не розмовляють…». «Нiчого бiльше не розкажу тобі», — образився Петрик i пiшов з кухні.
1. Як, на ваш погляд, мала б розвиватися ця ситуацiя правильно?
2. Як би ви повелися у подiбному випадку? Спробуйте оцiнити власну поведiнку самокритично.
Пiдсумкова бесіда:
а) формування громадсько-суспiльної активностi учнiв — першочергове завдання нацiонального виховання пiдростаючого поколiння;
б) сiм’я — важливий фактор формування громадської активності дитини;
в) характеристика найбiльш впливових складникiв виховного потенцiалу сім’ї на даний процес (структура сiм’ї, стиль взаємин мiж батьками, ставлення батькiв до дiтей, суспiльно педагогiчна спрямованiсть сiм’ї, культурний рiвень батькiв, змiстовнiсть спiлкування батькiв i дiтей);
г) iдейно-моральний приклад батькiв — головний механiзм формування суспiльної активностi учнiв початкових класiв.
Джерело: https://teacher.at.ua
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ З ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
«Національно – патріотичне виховання молодшим школярам»
Патріотизм ( грец. Patris – батьківщина) – це любов до Батьківщини відданість їй і своєму народу.
Особистісні якості та риси характеру,
притаманні свідомому громадянину й патріоту
· повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
· працьовитість;
· висока художньо-естетична культура;
· патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
· повага до Конституції, законів Української держави;
· досконале знання державної мови.
Завдання патріотичного виховання
· Формування любові до рідного краю(причетності до рідного дому, сім’ї, дитячогосадка, міста)
· Почуття власної гідності, як представників свого народу
· Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
· Формування духовно-моральних взаємин
· Формування любові до культурного спадку свого народу
· Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей
Методи і форми роботи з патріотичного виховання
· Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць
· Розповіді вихователя
· Бесіди з цікавими людьми
· Екскурсії
· Спостереження
· Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
· Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
· Розгляд ілюстративних матеріалів
· Читання та інсценування творів художньої літератури
· Слухання народної, класичної, сучасної музики
· Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
· Розв’язування проблемних ситуацій
· Запрошення членів родин у дитячий садок
· Спільні з родинами виховні заходи
· Виставки, конкурси
· Свята, розваги
Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :
• ознайомлення батьків з роботою навчального закладу з питань патріотичного виховання;
• залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;
• організація різноманітних заходів за участю батьків;
• ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).
«Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.»
«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття учнів молодшого віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у школярів має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є молодший шкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.
Опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символік.Учні мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам’ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; розповіді учителя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у школу; спільні з родинами виховні заходи (День сім’ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за місцем роботи.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почутів школярів. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.