Музейний урок - сучасна освітня технологія

Шкільний музей – це уречевлений виклад історії який має відтворити реальність через її матеріальні прояви, яз орієнтуванням на авторитет слухача й основний контекст. ( Ф.Меро)

Роль шкільних музеїв повною мірою висвітлено в науковій і науково – популярній літературі. Неабияку роль у теоретичному обґрунтуванні потреби створення цілей і напрямків розвитку шкільних музеїв відіграли вітчизняні музейники та педагоги. Приміром , ще 1913 р. у Києві вийшла друком одна із перших монографій козятинського, а згодом вінницького вчителя М.Хитькова «Шкільний музей, його значення і організація». Того ж року було розпочато видання журналу «Шкільні екскурсії і шкільний музей» (за редакцією О.Грекулова), призначеного для вчителів, які цікавилися заснуванням таких музеїв. За радянських часів було також опубліковано книги Л.Пелькіної «Музей і школа» (1967), Ю.Омельченка «Шкільні музеї»(1981). 1991 року було видано посібник для вчителів «Шкільні музеї». Після проголошення незалежності України теоретичним засадам музеєзнавства та методиці музейної роботи та шкільних музеїв зокрема надавали уваги вітчизняні науковці Н.Ганнусенко, В.Барицька, А.Короткова, О.Маліновська, М.Рутинський, О. Стецюк тощо. Упродовж останніх років в Україні з’явилися дослідження, в яких розкрито методичні та педагогічні аспекти діяльності шкільних музеїв,  в Україні на сучасному етапі (С.Войчик, Л. Грабинська, В. Камінська, Л.Толстіхін, Я.Трефяк, Л.Хмелярська, Т.Соломонова).

Музей історії села Олександрівка та історії школи працює з 2007 року.

Мета діяльності шкільного музею – сприяння розвитку творчих здібностей учнів, виховання потреби постійного самовдосконалення учня як особистості, формування його соціальної зрілості через захоплення улюбленою справою. При шкільному музеї систематично здійснюється пошукова робота, яка супроводжується дослідницькою діяльністю. Відомо, що в результаті дослідницької діяльності в учнів формуються  такі риси як допитливість, цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, вимогливість, прагнення добиратися до суті. Учні з гордістю представляють свій пошуковий матеріал, відчуваючи причетність до музейної справи. Значення дитячої самостійної творчості важко переоцінити – це чудова можливість адекватно відчувати себе в оточуючому світі, це дуже сильний поштовх до становлення духовності молодої людини. 

Музей повинен бути не просто зібранням матеріалів, «мертвою виставкою» фотографій і документів, а живою, дієвою силою. 

Шкільний Музей – одна з форм роботи, спрямована на розвиток творчої самодіяльності, громадської активності учнів, що реалізується в процесі збирання, вивчення, обробки, збереження, оформлення і пропаганди матеріалів, що мають виховну, навчально-пізнавальну цінність.

І сьогодні музей постійно поповнюється різноманітними матеріалами. На базі шкільного музею систематично проводиться просвітницька робота, екскурсія, музейні зайняття, музейні уроки, шкільні свята, лекції, зустрічі з цікавими людьми. 

Краєзнавчий матеріал, який використовується на уроках, відповідає загальним методологічним завданням курсу вітчизняної історії, враховуються умови розвитку Валківщини, що історично склалися, його специфіки. Учні під керівництвом вчителя беруть безпосередню участь у зборі та вивченні краєзнавчого матеріалу, який підбирається систематично і планомірно, має наукову достовірність та глибоку ідейність. Теми краєзнавчих уроків мають тісний взаємозв’язок місцевого та загальноісторичного матеріалу, навчальної та позакласної історико-краєзнавчої роботи. Краєзнавство дає можливість для впровадження у навчально-виховний процес музейної педагогіки.

Музейна педагогіка – це засіб громадянського виховання учнів, відновлення історичної пам’яті молодого покоління через діяльність шкільного історико-краєзнавчого музею як одного з навчально-виховних центрів.

Завдання музейної педагогіки: посилити освітню функцію музею; навчити учня самостійно розглядати явища цілісно та в динаміці; навчити учня самоорганізації; показати всепроникливий принцип подібності в природі, житті, мисленні; навчити шукати подібність, аналогію для нових досліджуваних явищ, поглиблюючи і змінюючи їх у міру необхідності; навчити учня використовувати всі доступні навички й уміння в процесі пізнання, показавши неминучість і необхідність автодидактики в процесі навчання. Усі ці інноваційні методи філософії освіти є складниками музейної педагогіки.Завдання музейної педагогіки – розвиток творчих здібностей учнів. Музейна педагогіка – це інноваційна педагогічна технологія, яка базується на інтеграції суспільно-гуманітарних наук: історії, музеєзнавстві, мистецтвознавстві, природознавстві, культурознавстві та сприяє розвиткові творчих здібностей учнів. Музейна педагогіка – мережа, яка стримує бездуховність дитини, яка прагне через почуття розворушити душу.

Музейний урок – сучасна освітня технологія

Впровадження ідеї музейної педагогіки в навчально – виховний процес проходить через музейний урок. Одна справа – провести урок у класі, й зовсім інша – в музеї, та ще коли учні пробують себе в ролі екскурсоводів і науковців, які добирають матеріал для екскурсії. Музейні експонати, пам’ятки історії й архітектури чудово допомагають пов’язати минуле та сучасність. Система пізнання, яка передбачає використання в навчальному процесі пам’яток,надає можливість пов’язати програмовий матеріал із конкретними матеріальними памятками минулого. Музейні експонати є свідками реальності минулих років. Водночас вони є опорними сигналами, які пов’язують певну інформацію, таким чином, розповідь про митця не є абстрактною. Програмовий матеріал стає конкретнішим, зрозумілішим, ближчим і, що цінно, значно цікавішим для учнів.

Сьогодні педагогічний колектив має широкий спектр форм, методів, прийомів, як традиційних, так і інноваційних, для реалізації ідей музейної педагогіки з питань вирішення освітньо – виховних завдань. Музейний урок проводиться з метою поглиблення знань учнів за темою навчального шкільного курсу безпосередньо на експозиції музею.

Створення музейного уроку є дослідницько – пошуковою роботою. Сам вчитель вирішує звітувати йому перед колегами окремою пошуково – дослідницькою роботою, уроком чи позакласним музейним заходом із елементами пошуку і досліджень.

Проведення музейних уроків і музейних годин спілкування  має свої критерії, які різняться щодо вимог. До проведення уроків можна залучати екскурсоводів, батьків, бабусь і дідусів; спиратися на спогади очевидців, документи та фотоматеріали. Співучасниками та глядачами на уроці є не тільки гості, а і учні інших класів. У процесі підготовки обов’язковим є дослідження історії обраної теми за місцевим краєзнавчим матеріалом.